Православный календарь |
Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )
Православный календарь |
15.4.2009, 18:14
Сообщение
#1
|
|
голактычный цЫган ник | цитата Группа: Форумчанин Сообщений: 8724 Регистрация: 2.3.2005 Из: Дике Поле Пользователь #: 478 Благодарили 32369 раз Репутация: 3394 |
Останній тиждень перед Великоднем називається білим або чистим. На цьому тижні віруючі люди дотримуються посту так само суворо, як і на першому тижні Великого посту. Старі люди, колись бувало, сповідалися вдруге. Селяни вірили, що це найкращий час для сівби ранніх ярих зернових культур і гороху - "буде колосисте і без бур'янів".
Чистий четвер Найважливішим днем цього тижня є четвер, який називається чистим, світлим, великим, страстним або живним. Чистий четвер - це день весняного очищення. Ще вдосвіта, до схід сонця селяни чистили в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах - все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. В саду і на городі господар згрібав на купу торішнє листя, бадилля бур'янів та сухе ріщя і підпалював - "щоб очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисти". Робилося це з спеціяльним закликанням: "Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на моря. І ти, морозе, великий і лисий, не приходь до нас із своєї комори. Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море почвалала!" Існує повір'я, що в Чистий четвер, до схід сонця ворон (або крук) носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож хворі люди купалися, бувало, вночі "поки ворон дітей не купає", щоб очиститись від хвороби. Викупавшися, хворий набирав з свого купелю відро води, ніс ту воду на перехресну дорогу і виливав - "щоб там усе лихо зоставалося". А дехто ще й примовляв: "Господи, Ісусе Христе! Перехресна дорого! Дай, Боже, здоров'я в ручки, в ніжки і в живіт трішки". Обережні люди ранком цього дня з хати не виходили, а як були в дорозі, то обминали перехресні дороги - "щоб хвороба не вчепилася". У Чистий четвер стрижуть, бувало, дітей - "щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла". У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для Великоднього столу. Вони брали грудку солі, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня. Вранці на Великдень, як прийдуть, бувало, з церкви і сядуть за стіл розговлятися, господар клав цю сіль на хлібину і все це ставив на покутті під образами. Цю сіль зберігали і давали худобі при шлункових недугах. Ввечері в церкві відправляються "Страсті". Колись у наших селах, та і по містах, люди намагалися зберігати урочистий спокій і додержувати тиші: ні сміху, ні співів, ба навіть голосних розмов на вулицях в час, коли в церкві читалися євангелії, чути не було. Стоячи в церкві під час читання євангелії, не можна куняти, бо "нечиста сила занесе в пекло". Люди, повертаючися з церкви, намагалися донести додому "страсну" свічку так, щоб вона не погасла. Для цього робили спеціяльні ліхтарі з кольорового паперу або фарбованого скла. Червоні, сині, зелені ліхтарі у формі зірки, місяця або церкви були колись гарною оздобою цього вечора. Полум'ям страсної свічки випалювали (вірніше - викопчували сажею) хрест у хаті на сволоці- "щоб лиха нечисть хату минала". Цей хрест залишався на сволоці до "Оддання Великодня" (В середу на шостому тижні після Великодня. Цей день ще називається Преполовення або "Права середа"). На Харківщині було повір'я, що страсний хрест - "корисний на випадок пожежі". Якщо полум'ям страсної свічки випалити хрест на воротях, то в двір не забіжить "поганий собака", тобто "нечиста сила", що в цей вечір бігає по землі, взявши на себе таку подобу. Страсна свічка в народному віруванні, як бачимо, мала велику магічну силу. Крім того, народ вірив, що ця свічка в скрутний час стає людям у пригоді; її запалювали перед святими образами, коли на мешканців дому нападав страх. Так, під час великої грози запалювали страсну свічку, "щоб грім хати не спалив". Тому страсна свічка ще називалася "громичною" або "громицею". Запалювали цю свічку і при тяжкій хворобі людей або худоби, а також під час тяжких пологів; давали в руки вмираючому. Пасічники з цією свічкою ходили до бджільника. В день Стрітення, коли "зима з літом зустрічається", запалювали "громичну" свічку - "щоб літо зиму побороло". Від цього Стрітення ще називається "Громицею". Страсні свічі селяни лили самі, бо "трудова свіча лучче Богові вгодна". І лили їх такими, щоб вистачало надовго - бували свічі "в два аршини довжиною і до десяти фунтів вагою". "Особливо велику силу має свічка, що горіла дванадцять Страстей - з року в рік. У кого є така свічка, той собі хату де схоче поставить, і всяке господарство буде йти йому добре, і не пристане до нього ніяка нечисть. Тільки треба ту страсну свічку розтоплювати в каганці і обкурювати нею всі статки". "В цей день селяни майже нічого не роблять. Вони запевняють, що в того, хто працює в цей день, виросте на тілі „мертва кістка" - тобто наростень, що його треба лікувати так: коли дзвонять церковні дзвони, треба піти на цвинтар, знайти яку-небудь кістку мерця і терти нею хворе місце, аж доки не замовкнуть дзвони". На Покутті у Великий четвер дівчата заворожують собі красу. Вони збираються перед світанком на берегах рік та озер і там дожидаються сходу сонця. Як тільки сонце вийде з-за обрію, дівчата роздягаються, розпускають коси і стрибають у воду, примовляючи: Водане, на тобі русу косу, Дай мені дівочу красу! Навський великдень На Київщині, Поділлі та на Лівобережжі Чистий четвер - це "Навський Великдень". За стародавнім народнім віруванням, Бог тричі на рік відпускає мерців з "того світу": перший раз у Чистий четвер, другий раз, коли квітують жита, і третій раз на Спаса. На Навський Великдень мерці відправляють своє Богослуження і каються в гріхах. У цей день вони не бояться ні хреста, ні молитви, а як побачать живого чоловіка, то душать до смерти. А щоб мерці не задушили, то треба обливатися водою: "мерці мокрого бояться". В Чистий четвер мерці встають опівночі з своїх гробів і приходять під церкву на звук дзвонів, що б'ють тільки три рази. Зібравшись, вони стають перед церквою. Виходить священик, теж мрець, і голосно проказує якусь молитву, що від неї самі двері в церкві відчиняються. Мерці входять до церкви, і священик починає Богослуження. Перед вівтарем стоять діти і тримають у руках крашанки, наповнені клоччям. Як Богослуження скінчиться, всі мерці христосуються, а потім виходять з церкви і стають перед її дверима. Після того, як священик знову прочитає якусь молитву, двері церкви самі замикаються, а мерці йдуть на цвинтар і лягають у свої могили. А на Херсонщині "Мертвецький Великдень" припадає не на Чистий четвер, а на Жиловий понеділок. Великоднє порося з хріном Колись наші селяни в Чистий четвер кабанів кололи, бо ж на великодньому столі повинні бути шинка й ковбаса. А що цей четвер "чистий", то "як заколоти кабана в цей день, сало буде чисте". "В Чистий четвер б'ють свиней і кажуть, що в салі цих свиней ніколи не заведеться нічого - ні противного, ні вредного". Крім кабана, різали ще й поросятко, бо за старим звичаєм на Україні, разом з паскою, в церкві святили й печене порося з шматком хріну в зубах. Згадаймо Степана Руданського: Несе мужик у ночовках Додому свячене: Яйця, паску і ковбаску Й порося печене. І порося - як підсвинок, Та ще й з хріном в роті... (Дальше - ответ для Камалы откуда "капытца растут" у "пасхального ягнёнка"): Здавалося б, що печена поросятина - така звичайна річ. Але в нашій традиції і вона не випадкова. В стародавні часи, коли народи Европи ще не знали християнства, було поганське свято зимового повороту сонця. У народів північно-західньої Европи це був час, коли приносилися в жертву живі істоти. Данці, наприклад, приносили в жертву людей, а ґоти - кабана, бо ця тварина була у них присвячена сонцю - так само, як кінь у персів. Пізніше, як знаємо, поганські свята були замінені на християнські, і замість зимового повороту сонця почали святкувати Різдво Христове. Перейшовши на християнство, мешканці північнозахідньої Европи - шведи, норвежці та інші - про кабана не забули і під час Різдвяних свят пекли з тіста маленьких кабанців, ставили їх на стіл і не зачіпали до кінця свят. Англійці, як народ практичний, кабанцем з тіста не задовольнялися і під час Різдва ставили на стіл печену кабанячу голову в оцті з цитриною в зубах. Студенти Оксфордського університету ще й досі дотримуються такого звичаю і при цьому співають стародавню обрядову пісню. Наші предки запозичили цей звичай від старих мешканців Европи, але сприйняли його по-своєму. Перш за все - свято сонця вони святкували не взимку, а навесні - в день весняного рівнодення, а тому всі звичаї, що стосувалися до цього свята, за християнства перейшли на Великдень. Що ж до самих кабанців, то їх пекли,- але не з тіста, а таки справжніх поросят, а то й підсвинків і ставили на стіл з хріном у зубах. Крім того, печених поросят з хріном святили разом з паскою і до кінця свят не чекали, а їли відразу ж, коли приходили з церкви,- тобто, коли розговлялися. Цей звичай наших предків зберігався в Україні аж до початку тридцятих років минулого століття. Жив би він і досі, якби не колгоспне лихоліття. ( чувствуется тоска аффтара по звичаю - прим. копипастера ) Що ж до хріну, то існує така легенда. Хрін колись був дуже отруйний, і жиди задумали отруїти ним Ісуса Христа. Натерли хріну, дали Спасителеві, а він з'їв і не отруївся. А потім поблагословив хрін і звелів християнам його їсти. І тепер люди їдять хрін зокрема в Жиловий понеділок, щоб на весь піст закріпитися. А на Великдень їдять хрін з м'ясом - "щоб міцнішим бути". Хрін справді робить людину міцнішою, бо він сприяє доброму травленню шлунка, помагає при виділюванні жовчі і взагалі є дуже корисним. Сообщение отредактировал stoned - 15.4.2009, 18:19 -------------------- Wissen macht Frei |
|
|
Текстовая версия | www.hari-katha.org | Библиотека Вайшнавизма | | Сейчас: 29.3.2024, 16:08 |